Вірмени - одна з небагатьох націй, яка досі вірно береже свої традиції. Тому ще досі вірменські весілля є неповторними та колоритними. Звичайно, і в їхній традиції багато що змінилося. Наприклад, ще донедавна майбутню дружину синові вибирала мати, зараз же молодята самі вирішують побратися, хоча без згоди батьків це знову ж таки важкувато. Але ці зміни не можна вважати грубим відходом від традиції, а радше намаганню йти вногу з часом і певною лібералізацією відносин в сім'ї.
Одружуються вірмени строго по старшинству. Тобто звичай забороняв молодшим женитися чи виходити заміж раніше за старших братів чи сестер. При виборі пари у вірмен діє ціла низка табу. Багато з них збереглося ще й досі у вигляді правових норм, церковних канонів чи звичаїв. Наприклад, категорично заборонявся шлюб між кровними родичами до п'ятого чи навіть сьомого покоління. Також заборонялося одружуватися своякам. Наприклад, не могло й бути мови про шлюб двох рідних братів з двома рідними сестрами. Нездоланною перепоною для шлюбу були також некровні родинні стосунки. Наприклад, усиновлений родиною не мав права одружуватися на дівчині з цього ж роду, оскільки його вважали таким же близьким родичем, як і кровних братів. Також заборонялися шлюби між молочними братами й сестрами. У вірмен дуже велике значення мають куми. Категорично було заборонено одружуватися не лише на дочці чи виходити заміж за сина хресних батьків, але й табу накладалося на одруження їх нащадків. Куми часто вважалися ще ближчими родичами, ніж кровні, оскільки їх єднало духовне поріднення.
Напередодні вірменського весілля відбувається обов'язковий видовищний ритуал сватання. Під час цього обряду родичі нареченого ближче знайомляться з майбтньою невісткою. Хоча зазвичай вірмени надають перевагу при виборі пари односельчанам чи дівчині з сусіднього села, буває, що родини разом бачаться вперше. Дуже важливо, щоб сім'я нареченої мала добру славу, ніхто в ній не був заплямованим, а також хтось з авторитетних родичів молодого міг дати про неї хороші рекомендації. Посватати дівчину з такої сім'ї вважається великою честю. Також великим попитом користуються "наречені з дипломами". Якщо під час сватання наречена сподобалася родині нареченого, і вона сама дає згоду, та й батьки не заперечують, то сторони домовляються про заручини, під час яких відбувається вручення нареченій "насандрека". Це, як правило, перстень чи якась інша коштовність, яка означає, що дівчина відтепер вже належить до родини нареченого. У вірмен прийнято, що батьки нареченої не з першого разу погоджуються віддати дівчину заміж, тож сватам доводиться приходити і вдруге і втретє. Зараз це вже збереглося як ритуал. Тобто вже є певні домовленості, але сватання не відбулося, як данина традиції.
Прийшовши в дім родичів дівчини, свати починають розмову про різні речі, які на перший погляд і не мають стосунку до прямої мети їхнього візиту: про погоду, здоров'я, урожай. За традицією про мету візиту говорять дещо завуальовано: "Ми прийшли, щоб з вашого дому зірвати одну квітку". Після заручин обидва роди стають свояками - хнами - і повинні у всьому допомагати один одному, особливо в різних роботах, наприклад, зі збору урожаю. Між ними відбувається традиційний обмін подарунками. Традиційно з дому нареченого родині нареченої посилали солодощі, вино, горілку, фрукти, серед яких обов'язково повинні бути яблуко чи гранат - символи родючості. На Пасху в дім нареченої посилали крашанки, хліб, а також ягня, яке заколювали перед порогом дому зарученої дівчини як пасхальну жертву.
У вірмен, як і в чи не всіх східних народів не прийнято хлопцеві йти у прийми, а обов'язково потрібно забирати свою дружину в дім своїх батьків, чи ще краще - у свій власний. Ця традиція зараз часто порушується і молодята живуть там, де є можливість.
Більшу частину витрат з проведення весілля зазвичай бере на себе сім'я молодого. Головна ж роль під час весільної церемонії надається хресному татові нареченого. Якщо ж хресний не дожив до весілля, то обов'язки старшого на весіллі за традицією бере на себе його старший син. Дружина хресного батька та хресна мама теж виконує одну з головних ролей на весільному дійстві. До слова, обов'язки хресних батьків не обмежуються лише весіллям - він стає наставником новоствореної сім'ї.
Зазвичай весільне дійство триває три дні. Все починається в п'ятницю, коли заколюють бика, з якого і готуватимуть м'ясні страви для весільного столу. Все це відбувається під керівництвом хресного батька дуже видовищно та з системою - з музикою співами, певними заклинаннями. В кров весільного бика вмочують навісний замок чи кинджал і закривають його. Потім його відкриють на весільному ложі в першу шлюбну ніч. Цей ритуал покликаний забезпечити молодятам багате потомство.  
В день весілля хресний батько вдягає нареченого, а хресна мати - наречену. Їм допомагають відповідно хресний брат нареченого та хресна сестра нареченої. Зазвичай наречена вдягається не в домі своїх батьків, а в домі сусідів чи родичів які живуть недалеко. Знову ж таки цей дім повинен мати добру славу. Хресна мама, вдягаючи наречену, благословляє кожну річ із її весільного вбрання. Коли молода вже одягнута, всі йдуть в дім батьків молодої просити батьківського благословіння. Це триває досить швидко. Не заведено, щоб наречена в день весілля надовго затримувалась вдома. Майбутня свекруха - мати молодого - зустрічає молодят на порозі дому. Щоб в молодої сім'ї все добре велося, вона кладе молодятам на плечі лаваш. Молодята б'ють перед порогом посуд на щастя. Молодятам тоді бажають: "Щоб ви зістарілись на одній подушці".
Обряд вінчання у вірмен теж дещо відрізняється від звиклого нам православного чи переважаючого у Європі католицького. Якщо у згаданих церквах священник перед порогом храму обох молодят запитує чи не з примусу, а з власної волі вони обрали одне одного, то у вірмен зберігся ще старий суто патріархальний звичай. Священик запитує в молодого: "Чи господар ти цієї жінки?" У нареченої ж: "Чи ти підкорюєшся цьому чоловіку?"
Після вінчання традиційно відбувається застілля. Згідно з древньою традицією весільна забава повинна проходити вдома, однак все частіше, наслідуючи європейські тенденції молодята надають перевагу ресторанам. Кількість запрошених гостей залежить від фінансової спроможності нареченого чи його сім'ї. Згідно з традицією на весілля прийнято запрошувати всіх родичів до сьомого покоління, сусідів та друзів. Колись не було звичаю запрошувати кожного гостя індивідуально - вони сходились самі. Тепер же, враховуючи витрати на весілля, а також обмеженість місця, якщо весілля проходить в ресторані, теж заведено не приходити без запрошення. Взагалі, вважається, що чим більше гостей на весіллі, - тим краще. Під час застілля хресний брат молодого збирає всі подарунки. Останньою дарує теща.
На другий день весілля збирається молодь. Під час застілля відбувається традиційна гра: хресний брат молодого, який вчора збирав подарунки по черзі витягує їх, а гості намагаються вгадати, кому з молодят вони стануть в пригоді. Щодо подарунків, то нареченій прийнято дарувати золото та інші дорогоцінності. В основному родичі домовляються хто що буде дарувати, щоб таким чином наречена отримувала повні комплекти дорогих прикрас. Багаті родичі часто самі дарують цілі комплекти або дорогоцінні камені. З весілля наречена отримує декілька комплектів прикрас.
Традиційно на весільних столах багато зелені, фруктів, холодних закусок. З традиційної кухні подають шашлик, хаш - страва, схожа на український холодець, але подають її в гарячому вигляді; голубці у виноградному листі. Протягом року з дня весілля молодята провідують балижчих та дальших родичів, знаймлячи їх з новим членом родини. Під час таких відвідин молодятам обов'язково мають щось подарувати. Такий же обряд відбувається після народження дітей.